Міжнародна громадська організація
«Товариство німців - «Відергебурт» була заснована в 1989 році в досить
складний перехідний період - початок перебудови та становлення нової
незалежної держави - України.
Німецьку спільноту в Лозовій очолює Вольф Алла Леонідівна.
Понад 2200 років долі німців пов’язані з українською землею.
На фото: Різдво в Євангелічно-лютеранській спільноті м.Лозова
Німецьку спільноту в Лозовій очолює Вольф Алла Леонідівна.
Понад 2200 років долі німців пов’язані з українською землею.
Цей
довгий і драматичний шлях розпочався в III – I століттях до нашої ери,
коли германське племінне об’єднання бастарнів розселилося на території
від пониззя Дунаю та поміж Дніпром і Дністром.
На
рубежі II–III століть на українських землях з’явилося германське плем’я
готів. Вони створили тут одне із перших германських державних об’єднань
під назвою «Готське королівство».
Саме
на українських землях германські варвари-язичники стали християнами.
Видатний просвітитель єпископ Ульфила створив готську писемність і
переклав у 341-348 роках Біблію готською мовою.
Переселення
німецьких ремісників, торгівців, селян у Західну Україну тривало
впродовж усього середньовіччя і мало відчутний вплив на господарське,
соціально-політичне й культурне життя цього регіону.
На
останні роки XVII ст. і початок XVIII ст. припадає перша спроба
царського уряду заселити і освоїти північне узбережжя Азовського моря
німецькими переселенцями-колоністами. Перешкодою стала
російсько-турецька війна.
Значно
вдалішою була переселенська діяльність імперського віце-канцлера,
єпископа Бамберзького і Вюрцбурзького, графа Ф.-К.Шенборна та його
послідовників. Починаючи від 1731 року, за спеціальними урядовими
патентами вони перемістили в Закарпаття з Німеччини, Австрії, Богемії,
Трансільванії та Галіції сотні німецьких колоністів.
Від
60-х років XVIII ст. і до початку Першої світової війни в Україні було
створено понад 2000 населених пунктів з переважно німецьким населенням.
У
період Першої світової війни політика царського уряду обернулась
масовими репресіями проти німецького населення Російської імперії. Понад
400 тисяч німців із прифронтових районів були насильницьки виселені на
схід країни. Повернутися в Україну вони змогли тільки починаючи з 1918
року.
Від
1924 року в районах компактного проживання німецького населення в
Україні почалося створення німецьких сільських і селищних рад, кількість
яких до1931 року досягла 252. В Україні було створено 7 німецьких
районів.
У
1929-1930 навчальному році в Україні працювали 628 німецьких шкіл, де
вчилися 35 075 дітей. 89,3% німецьких школярів отримували освіту рідною
мовою.
У
період колективізації, за рішенням радянського уряду від 27 березня
1929 року, зазнали розкуркулення й виселення з України тисячі німецьких
сімей. Насильницька експропріація продуктів харчування у селян привела
до масового голоду в Україні, в тому числі й у німецьких селах.
Великий
терор 30-х років в Україні не обійшов і німецьке населення. 93% із
тисяч арештованих були винесені смертні вироки. За постановою ЦК КП(б)
від 10 квітня 1938 року всі німецькі школи в Україні були перетворені на
українсько- і російськомовні. За постановою ЦК КП(б)У від 5 березня
1939 року були ліквідовані німецькі райони і сільради.
У
роки Другої світової війни понад 450 тисяч німців України були
депортовані у східні райони СРСР. Кожен третій із них помер від голоду,
хвороб і непосильної каторжної роботи під час депортації, в робочих
колонах НКВС і на спецпоселеннях.
Адміністративна
заборона на повернення в Україну була знята для німців тільки 3
листопада 1972 року. До 1991 року в Україну повернулось понад 38 тисяч
німців, що заледве складало 5% від їх довоєнної кількості.
За
останнім переписом населення 2001 року, німецька громада нараховує на
той час 33 тисячі осіб. Найчисленніші групи німців проживають у
Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській і Одеській областях та АР
Крим.На фото: Різдво в Євангелічно-лютеранській спільноті м.Лозова
Комментариев нет:
Отправить комментарий